Александр Юфик,
USA
Прославляю Господа в поэзии, хотя это не главное моё занятие в жизни. Всё, что есть хорошего в этих стихах - это от Него, все их недостатки беру на себя.
Сборник стихов "Песчинки"-2004 год. e-mail автора:youfik_a@yahoo.com сайт автора:личная страница
Прочитано 6883 раза. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Очень хорошее стихотворение. Желаю Вам успехов в творчестве.
Natasha M
2006-08-12 23:51:29
Good Job!! God Bless
Вячеслав Радион
2006-08-13 15:06:22
5+5+5
Лора Попова
2007-01-23 20:08:06
Когда мы славим Господа, то соединяемся в хвале с хором Ангельским, и Ангелы благословляют нас,- такое видение было моему сыну, когда он был еще маленьким. Это откровение храню в сердце моем. Потом я нашла многократное подтверждение тому в Писаниях.
Благословен Господь, даровавший Вам торжество победы Своей. Благословенны Вы от Господа во всякое время! Аминь.
Эльвира Краснова Эстония.
2008-01-22 21:22:47
Благослови душа моя, Господа! Господи,Боже мой!Ты дивно велик, Ты облечён славою и величием. Пс. 103:1
Спасибо,вдохновляет и воодушевляет.
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
