Дякую Боже, достаток даруєш,
Молитви й прохання сердечнії чуєш.
Дякую Боже, що Ти направляєш,
Добробутом стежку життєву встеляєш.
Я дякую Боже за все, що я маю,
Від серця подяку для Тебе складаю.
...А що як не так? Як тоді мені жити?,
Чи зможу як ранше, мій Боже, любити?
Чи зможу тоді тую ж пісню співати?,
Як ранше чи зможу Тебе прославляти?
Чи схочу молитись і Бога шукати,
Щоб Ім'я святеє Його величати?
Чи зможу, як Іов, сказати: "Бог правий,
Один Він достоєн постійної слави."
Чи зможу сказати: "Будь благословенний,
І в горі і в радості - я раб смиренний?"
Чи зможу змовчати, щоби не роптати,
Як гарні достатки почнуть убувати?
Тоді як земля перестане родити,
Чи зможу Ісуса благословити?
Чи зможу, чи зможу?..Ісус, поможи,
Як Ти обіцяв і в біді не лиши.
Щоб світлом була і Тобою цінила,
Найдужче за все в цьому світі любила.
Ти в горі і в радості лишся зі Мною,
Щоб завжди втішатися, Боже, Тобою.
Ісусе, Ісусе, мені поможи,
Не зраджувать Тебе на грішній землі.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Крик души : Одинокая женщина... (Беседа первая) - Сергей Сгибнев Одинокая женщина. Этим сказано все:
Окруженье и взгляды; поведенье ее,
Настроенье изменчиво, не ухватишь за нить.
Одинокая женщина…. Ну, кого же винить?
Почему одинокая? Ведь, на зависть другим,
Ты взяла и характером, да и всем остальным.
Только жизнь все не клеится, а идет стороной –
Тот любимый, единственный строит счастье с другой.
Одинокая женщина, как чужая жена –
На минуту желанная, а потом не нужна.
Счастья хочется женщине, только где же возьмешь?
Получается, вроде бы, понарошку живешь.
Это стихотворение Ларисы Беккер я прочитал в письме одной моей знакомой. Уверен в одном – это не поэзия «О…» – это крик. Крик одинокого сердца! Как много их вокруг, вот таких одиноких женщин и мужчин, у которых есть, казалось бы, все, а вот «жизнь все не клеится, все идет стороной…»!!
