Куда летит безжалостное время,
С собою унося былые дни?
А ты все также носишь это бремя,
В рай за Христом не пожелав идти.
Идешь широкой, горестной дорогой,
Теряя свои силы по пути,
Казалось-бы еще совсем немного,
И должен был до цели ты дойти.
Прохожие тебя встречают смело,
И мудрою кивают головой,
И говорят: "Идешь ты друг наш верно".
но ты пошел дорогою не той.
увидев на дороге указатель,
Ты соблазнился яркою тщетой,
и для тебя не Бог стал показатель,
А "мир" напыщенный своею пустотой.
Но есть еще возможность покаянья,
Пока ты дышишь, слышишь и живешь,
Пока еще в тебе живет сознанье,
пока по жизни смело ты идешь.
услышь Христа, через людей взывая,
К тебе еще звучит его призыв,
Тебе дарует Он святое знанье,
Чтоб ты спасенным на планете жил.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : ВАВИЛОН - НЕВЫДУМАННЫЙ ГОРОД - Олег Хуснутдинов Наверно, это навеяно сказкой Салтыкова-Щедрина о разных городах глуповых, а может просто шальной, озорной ветер нашептал очередной рассказик о маленьком, невыдуманном городе в стране не верующих...
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
