Тамара Федотова,
Усмань Липецкой области, Россия
Родилась в 1959 году в Липецкой области России. К Господу пришла своим необычным путем.
Двое взрослых детей.
В 2007 году Господь даровал утешение в стихах-песнях. Надеюсь, они затронут жаждущие сердца и обратят к Тому, Кто может утешить и исцелить. Всем благословений Божьих в жизни!
Прочитано 9767 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 2,5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Хорошое стихотворение и со смыслом.Так же не в обиду сказано, но ритм тоже необходимо держать, так чтобы стихотворение можно было положить на музыку. Если кто знает ноты он поймет, что важную роль играет чередование слогов. Если в первом куплете в первой строчке идет, к примеру, восемь слогов, то в третей строчке должно тоже быть восемь. На счет другой и четвертой строчек; чередование слогов может быть семь,или от желания овтора. Но этот ритмический рисунок должен повторяться в каждом куплете. Если будет сбой слогов, тогда и в мелодии будет наблюдаться збой. Это то чему я училась и до сих пор учусь когда пишу и очень признательна тем людям, которые учили меня этому. Так же и вам хочу подарить этот ключик для большего успеха на творческой ниве. Божьих вам благословений. Ваша сестра в Господе. Комментарий автора: Сердечное спасибо, Светлана! Я, конечно, принимаю ваши замечания и буду учиться. А это у меня не песня, а боль моей души в стихах. Хотелось бы почитать что-либо ваше! Где это возможно?
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
